Опис досвіду

Використання ділових ігор як засобу формування предметної компетентності на уроках історії

Актуальність роботи. В умовах впровадження компетентнісного підходу в освітній процес критерієм оцінки навчальної діяльності учнів стають не стільки обсяг матеріалу, що залишився в пам’яті, скільки вміння його аналізувати, узагальнювати, використовувати в нестандартній ситуації, самостійно здобувати знання, вести пошуково-дослідницьку роботу. У зв’язку з цим, особливої ​​актуальності сьогодні набувають педагогічні підходи, орієнтовані на формування знань, умінь, навичок та досвіду, що дають змогу ефективно виконувати діяльність.  Цьому сприяє впровадження в практику навчання, зокрема історії, ділових ігор.

Однак у методичній літературі доцільність їх застосування обмежується визнанням за ними здатності активізувати пізнавальну діяльність та інтерес, а також підвищувати мотивацію в учнів, що в умовах компетентнісного навчання є недостатнім. З огляду на це мета роботи  полягає у визначенні можливостей ділових ігор у формуванні історичної компетентності.

Ділові ігри є спеціально організованою дією з операціоналізації теоретичних знань, переводу їх у функціональний контекст [2, 63]. Вони передбачають імітацію діяльності (як правило професійної) в окремих випадках з «ефектом присутності» історичних осіб.

В основі ділових ігор знаходиться інтенсивна взаємодія учасників. Їх мета може бути досягнута лише спільними зусиллями (але ніколи учасниками ділових ігор поодинці): вироблення і розподіл засобів і завдань можуть здійснюватися тільки колективно [1, 62]. Рольова взаємодія відбувається відповідно до правил і норм дослідних груп (в судовому слуханні – суддя, звинувачуваний, секретар, захисник, прокурор, свідки; в науковій лабораторії – експерти з вивчення конкретного питання), що сприяє розвитку уміння орієнтуватися в конкретних обставинах, надавати об’єктивну оцінку власній поведінці, враховувати можливості інших учасників, впливати на їхні інтереси та потреби [4, 58]. Тому мета ділових ігор спрямована на моделювання не «середовища», а діяльності. Вони будуються тільки за логікою останньої, що дозволяє шляхом конструктивного ухвалення групових та індивідуальних рішень досягнути бажаної цілі.

Змістовна багатоспрямованість ділових ігор дозволяє формувати компетентність на уроках історії  у всьому їх різноманітті. На сьогодні до предметної компетентності науковці відносять хронологічну, просторову, інформаційну, мовленнєву, логічну та аксіологічну компетентності [3, 5].

Так, пошук додаткової літератури, інтерпретація змісту історичних джерел, аналіз інформації, її передача на основі монологічного та діалогічного висловлювання, доведення та узагальнення сприяють становленню інформаційної й мовленнєвої компетентності. Дослідницька робота з визначення причин, сутності та наслідків подій, їх значення, порівняння та узагальнення, складання характеристики історичних осіб, виявлення їх цінностей, інтересів та потреб, протиріч в позиціях соціальних груп впливають на формування логічної та аксіологічної. Встановлення хронологічних та географічних меж подій, явищ, процесів, їх співвідношення з періодом, співставлення історичних події з географічним простором формують хронологічну та просторову.

Спектр ділових ігор на уроках історії є досить широким. Однак доцільність організації ділових ігор на уроках історії визначається змістом інформації узагальненого характеру, що об’єднує широкі хронологічні та просторові межі, дозволяє виокремити  причинно-наслідкові зв’язки, тенденції історичного розвитку, а також засвоїти нові факти та переосмислити у нових зв’язках й відношеннях раніше відомі.

Так, формування теоретичних знань на основі аналізу й узагальнення біографії історичних осіб чи подій відбувається під час проведення «Прес-конференції» та «Історичної вітальні». Важливою умовою організації цих ігор має бути наявність у змісті матеріалу, що вивчається, біографічних даних історичних постатей або детальний опис перебігу подій. Перевага описового матеріалу, що охоплює широкий хронотоп, обумовлює організацію «Екскурсії». Особливість її проведення полягає у можливості структурувати історичну інформацію відповідно до визначених критеріїв (хронологічних чи просторових меж, біографії історичної особи тощо). Схожий принцип закладений і у грі конкурсного типу. Однак відмінність полягає у її змагальному характері між дослідниками певного блоку інформації. Можливість будувати доказ навколо історичного матеріалу лежить в основі «Наукової лабораторії». Вона передбачає дослідження декількох джерел інформації різного характеру, які підводитимуть до певного висновку. Вивчення події чи постаті, що викликає неоднозначну оцінку у істориків, дозволяє організувати суд. Змістовно матеріал має бути достатньо насиченим історичними фактами для протиставлення поглядів, відстоювання полярних позицій.

Узагальнення теоретичного та практичного досвіду дозволило виокремити ключові структурні елементи методики організації ігор – етапи, які визначають їх послідовність: підготовчий, уведення до гри, власне ігровий, підсумковий.

Структурні елементи методики організації гри

Етап гри	Сутність	Дії
Підготовчий етап	Попередня підготовка учнів до гри.	–    Обрання теми гри, її виду; –    розподіл ролей, класу на групи; –    обговорення задуму гри, її стратегії, складання плану, фабули, проведення інструктажу учасників; –    підготовка необхідних атрибутів та декорацій.
Уведення до гри	Усвідомлення учнями змісту завдання й активізація їхньої пізнавальної діяльності на самому уроці.	–    Викладення умови гри; –    визначення ігрового завдання та цілей; –    постановка проблемного питання.
Ігровий етап	Залучення всіх учнів класу до гри.	–    Дотримання ігрових правил; –    координація ігрової діяльності з боку вчителя; –    вчасне припинення ігрових дій.
Підбиття підсумків	Визначення дидактичного результату.	–      Перевірка рівня досягнення освітніх цілей.
	Визначення ігрового результату.	–    Виведення з гри; –    аналіз, рефлексія; –    оцінка і самооцінка роботи; –    висновки та узагальнення; –    рекомендації.

Прикладом розробки ділової гри є «Кінофестиваль», проведений на підсумковому узагальненні з курсу «Історія України. 8 клас».